«Проти СНІДу – мовою картин»
Валентина Левочко
Вперше я побачила роботи Анатолія Кімнатного на виставці, організованій молодіжним об'єднанням у залі відділу мистецтв бібліотеки імені Чижевського. Був там і портрет Елтона Джона, були інші роботи, які засвідчували і смак, і хист, і зосередженість молодого художника. З тих пір Анатолій Кімнатний встиг багато. Він займається науковою роботою як співробітник обласного художнього музею, очолює галерею Петра Оссовського "Світ і Вітчизна", бере активну участь у виставках як обласних, так і всеукраїнських, мав навіть шість персоналій, не обходяться без нього і художні пленери.
Серед кіровоградських художників роботи Кімнатного відрізняються спокоєм, мудрістю, небажанням дивувати публіку надмірною витонченістю форм чи бажанням підкреслити свою оригінальність. Він реаліст у кращих своїх полотнах. Навіть тоді, коли вдається до метафоричності. Виставка, що минулого тижня відкрилася в художньому музеї, хоч і є ще однією персональною виставкою Анатолія Дмитровича, але вона персонально-тематична.
Загалом, художники рідко вдаються до такої форми презентації своїх творів. Хіба що з історії живопису можна згадати деякі незвичні події. Наприклад, коли у позаминулому столітті у Санкт-Петербурзі в домі на Великій Морській відбулася виставка... однієї картини. Це демонстрував своє знамените полотно "Місячна ніч на Дніпрі" Архип Куінджі. Це так, до слова. Мова про інше. Анатолій Кімнатний присвятив свою виставку Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом. Не знаю,що підказало художнику звернутися саме до цієї теми. Можливо, його особисте захоплення талантом музиканта, Фредді Мерк'юрі, котрий помер від СНІДу у 1991 році. В експозиції подано два триптихи, присвячені "Пам'яті Фредді Мерк'юрі", - 2006 і 2008 року. Тут же і відомий портрет Елтона Джона. Своє захоплення рок-музикантами Анатолій Кімнатний втілив і в роботах, що присвячені виступам Елтона Джона. у Києві на майдані Незалежності у 2007 році та Пола Роджерса і гурту "Queen" на площі Свободи у Харкові 2008 року. Кімнатний побував на обох концертах і висловив свої почуття в художніх композиціях. Автор не мав жодного сумніву, що саме ці полотна можуть наситити його експозицію мотивами протесту проти істерії навколо людей, хворих на СНІД. Але і включені до тематичної виставки два диптихи "Захід" або ж елегійно-скромний букет квітів абсолютно доречні для такої експозиції.
Серед тих, хто прийшов привітати Анатолія Кімнатного з цією виставкою – його давній шанувальник Микола Сухомлин. Микола Олексійович відзначив наполегливість, багатооб’ємність, творчих пошуків молодого, вже досить відомого любителям живопису автора, учасника численних виставок, з яких вже шість персональних, як зазначалося вище, але й велику громадську роботу як секретаря обласної премії імені Осмьоркіна.
Гостями вернісажу стали представники православної церкви Московського патріархату та інших організацій. Від імені колективу музею вітала Анатолія Дмитровича директор Тетяна Ткаченко, виголосивши палку промову про його талант і людяність, підкреслюючи риси людини, на яку завжди можна покластися, низько кланяючись мамі і бабусі художника, що також прийшли розділити радість успіху експонента.