Ольга Мігель, "весь Кіровоград"
По-справжньому геніальні митці народжуються раз на добу. Своїм вогнем вони запалюють весь світ. І коли така людина йде, в душі кожного ніби щось розбивається; з’являється відчуття втрати чогось важливого і ти розумієш, що більше ніколи не будеш таким, як колись. Такою людиною для музики двадцятого століття був Фредді Мерк’юрі, соліст гурту Queen. Живучи, він став символом для свого покоління. І саме його смерть від бронхіальної пневмонії, спричиненої синдром набутого імунодефіциту, змусила людей всього світу звернути увагу на проблему ВІЛ/СНІД як особисту трагедію кожного.
Творчий вогонь Мерк’юрі запалив свічки натхнення для багатьох митців.
Серед них був і художник Анатолій Кімнатний, який першого грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, відкрив у бібліотеці імені Дмитра Чижевського свою виставку, присвячену проблемі чуми двадцятого століття. Сам художник немало говорив про те, як сильно вплинула на нього смерть великого музиканта. І саме вона штовхнула його на створення серії картин, присвячених проблемі ВІЛ/СНІД та її подоланню. Крім соліста гурту Queen, на зміст виставки вплинув також сер Елтон Джон, що відомий своєю активною громадською позицією в боротьбі зі СНІДом. Він – один з тих митців, яких смерть музиканта зачепила особисто. Саме з виконання «The Show Must Go On» на концерті пам’яті Фредді Мерк’юрі розпочалась його боротьба з цією хворобою по всьому світу, яка триває досі. Серед картин, представлених на виставці, по-справжньому беруть за живе та змушують задуматись трагічні «Маска смерті», «Реквієм плоті» та «Прихована загроза». Особливо зачіпає картина «Знамення», що зображає тисячі запалених свічок під вечірнім небом, у якому білі голуби несуть червону стрічку.
Але справжніми шедеврами експозиції є, звісно, картини, присвячені пам’яті Фредді Мерк’юрі. «Збережи себе живим» ставить глядача на коліна своєю силою та глибиною, без перебільшення показуючи нам рівень таланту та трагічність долі музиканта. Другою картиною, що, без сумніву, заслуговує на увагу, є «The Show Must Go On», що присвячена однойменній пісні: «My soul is painted like the wings of butterflies Fairytales of yesterday will grow but never die I can fly - my friends! The show must go on!»
Пісню «The Show Must Go On» для Фредді Мерк’юрі написав Браян Мей (один з небагатьох, хто знав про його хворобу), коли той перебував у тяжкому душевному стані й майже не писав віршів. Почувши, як Мей наспівує основну вокальну партію, Мерк’юрі поставив на стіл склянку з водою і пішов у студію, наспівуючи її. За 24 години до своєї смерті Фредді Мерк’юрі офіційно заявив журналістам: «Враховуючи чутки, що ходили в пресі останні два тижні, я хочу підтвердити: аналіз моєї крові підтвердив присутність ВІЛ. У мене СНІД. Я вважав за потрібне тримати цю інформацію в таємниці, щоб зберегти спокій рідних та близьких. Однак прийшов час повідомити правду моїм друзям та прихильникам у всьому світі. Я сподіваюсь, що кожний приєднається до боротьби з цією жахливою хворобою». Життя генія не минає безслідно, він завжди залишає по собі величезну спадщину унікального творчого доробку… і щось особливе, останнє. Назавжди і для всіх, на вічну пам’ять про життя та смерть великої людини залишається «The Show Must Go On» - його реквієм, його Lacrimosa.